неділя, 11 грудня 2016 р.

«СНІД: ЗНАТИ ЩОБ ЖИТИ»



  Що й казати, прекрасна, чарівна наша планета – Земля: Голубі простори морів і океанів, зелені шати лісів і полів, жовті килими пісків, білі ковдри снігів. Але в наше спокійне життя вриваються війни та епідемії. У минулі віки на Землі безроздільно панували чума і натуральна віспа. Згадуючи про ці хвороби, часто вживають означення «чорна», бо вони несли смерть, голод, руйнування.
   На початку ХХ ст. нове інфекційне захворювання – СНІД, яке, як і ядерна загроза, екологічна криза стало реальною загрозою існування людства. Непосильним тягарем лягли на плечі всього  людства такі біди як наркоманія, сексуальна розбещеність, проституція – саме вони стали живильним середовищем цього грізного захворювання, яке забирає вже сьогодні тисячі людських життів. Якщо в середні віки для поширення чуми по Європі було потрібно близько століття, то нині для поширення СНІДу на всі континенти виявилося достатнім близько 4-ьох років.
   1988р. – 1 грудня оголошено Всесвітнім днем боротьби    зі СНІДом.  Зареєстровано першу смерть в Україні.
   1991р. – в Україні прийнято перший Закон «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення».
   Що таке СНІД? Повна назва хвороби: синдром набутого імунодефіциту.
   ВІЛ – вірус імунодефіциту людини.
   Сьогодні  проблема СНІДу і ВІЛу стоїть дуже гостро. Тому всі, від кого залежить інформація про цю страшну хворобу повинні донести іі до кожного в повному обсязі. З приводу цього, в сільській бібліотеці організовано тематичну поличку під назвою «СНІД: ЗНАТИ ЩОБ ЖИТИ» та проведено літературно-пізнавальну годину з дев’ятикласниками місцевої школи. В годині спілкування наводилася сумна статистика зростання цього небезпечного захворювання не тільки в світі, а й в Україні. А також учні підготували невеличку програму СНІД - ПАРАД, в якій озвучили невигадані, а реальні історії своїх ровесників-наркоманів. Усі присутні мали змогу переглянути документальний фільм «Ціна кайфу».
   ВІЛ –інфіковані особи та хворі на СНІД потребують соціального захисту, милосердя і співчуття, гуманного ставлення з боку оточуючих і психологічної підтримки. Бо коли від них ще й відвернуться люди, пережити це буде дуже важко. Отож, будьмо милосердними. Тим більше, що хворі на СНІД не становлять небезпеку для оточуючих людей при побутових контактах.




"Голгофа голодної сметрі"

Згадайте нас – бо ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
Н.Виноградська
   У 1933 р. в Україні виник великий голод, хоча не було тоді ні війни, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду лягло у могили – старих і молодих, і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.
   Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, а сідало за обрій кольору крові й не впізнавало землю. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертному сні.
   Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, Земля перевернутися від того, що було на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми, єдині спадкоємці всього, що було: - розповіли присутнім ведучі заходу Людмила Швець, завідуюча бібліотекою та Тамара Кузьміч, директор будинку культури. Ознайомили про те, як Україна втрачала свій народ. Як на мученицьку смерть відправляли тих, хто вирощував хліб, і не дали шансів на життя ні малим дітям, ні стареньким людям. Внаслідок ,чого померло до 10 мільйонів чоловік. Зачитали спогади очевидиці страшної трагедії ківерчанки Лукії Костянтинівни Дадеко та багато інших очевидців голодомору.
    Поетичні рядки про той страшний Голодомор читали: Дарина Оліферчук, Василина Кальченя, Мар’яна Бокій, Марія Ройко, Марія Мельник, Яна Миколайчук.
      Ведучі звернулися до присутніх берегти і шанувати хліб,  бо він – святий, пам’ятати про  страшне лихоліття голодомору, зробити все для того, щоб ніколи подібна трагедія не спіткала Україну.
      Учасники заходу, усі присутні, вшанували пам’ять трагічно загиблих українців хвилиною мовчання.
      Бібліотекар Людмила Швець ознайомила учнів з книжковою виставкою «Скорботний тридцять третій». Це книги в яких міститься інформація про страшні роки голодомору на Україні.    
           На завершення зустрічі ведучі ще раз нагадали присутнім про вшанування пам’яті – людей, що загинули від голоду, запалити свічку у вікні.
І побажали, щоб у кожній родині завжди:
                  І був хліб на столі,                      І було всього доволі,
                  І родилось на землі.                    І у хаті, і в коморі.
           І не тільки хліб, щоб завжди був на вашому столі, а й всі його родичі: і смачні калачі, і рум’яні пиріжки, булки, паляниці.                                                        В знак пам’яті жертв Голодомору і бережного ставлення до хліба учасники заходу усіх присутніх пригощали смачними  бубликами.   
                                    Людмила Швець – завідуюча бібліотекою-філією с.Грем’яче                                                      


неділя, 6 листопада 2016 р.

День партнерства

25 жовтня 2016 року відбувся черговий День партнерства у бібліотеках Ківерцівської районної централізованої бібліотечної системи Цуманьської зони. Зокрема, відвідали Грем`яченську бібліотеку-філію №15. Завідуюча бібліотеки ознайомила колег з відомими людьми села та відновленням джерела, яке відбулося на території села.
 Книжкова інсталяція до Всеукраїнського дня бібліотек

Книжкова ювілейна  інсталяція "З Днем народження бібліотеко !"

 Книжкова виставка "Ювілейний вернісаж"- це твори письменників, які в цьому році святкують свій ювілей.

                                              Презентація "Відродження джерела".


неділя, 26 червня 2016 р.

День захисту дітей

   Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей - прекрасне свято радості та одвічної надії. Адже саме в дітях ми хочемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнемо, щоб вони росли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край.
   У малечі не повинно бути нещасливого дитинства, і за це маємо відповідати ми, дорослі, тому турбота про дітей, захист їхніх прав повинен стати одним з найголовніших наших обов'язків.
   Закликаємо усіх сьогодні й кожного наступного дня зігрівати теплом і любов'ю кожне дитяче серце, об'єднувати зусилля заради майбутнього, і тоді маленькі громадяни виростуть достойними людьми й неодмінно стануть гордістю України.
  Водночас це й свято тих, хто завжди поруч з дітьми, хто піклується про них і допомагає твердо стати на ноги- батьки, вихователі та вчителі.
   Цьогоріч це свято відбулося в дитячому садочку "Сонечко", на яке завітали батьки, бабусі й дідусі, гості: методист районного відділу освіти Ольга Дмитрівна, директор школи Тетяна Василівна Денисюк та вчителі, завідувачка бібліотекою Людмила Володимирівна Швець, директор будинку культури Тамара Василівна Кузьміч. Разом з тим усі присутні мали змогу милуватися старшими вихованцями дитячого садочка - випусниками. Діти радували своїх рідних та гостей веселими віршами, чудовими піснями та танцями. В кінці свята діти отримали чудові подарунки від гостей.
   В бібліотеці створено виставкові роботи дітей "Ми діти твої, Україно"





Чарівна краса вишиванки

    19 травня Україна святкує "День вишиванки". Це свято проходило і в Грем'яченському будинку культури, на яке завітали учні та вчителі школи, вихованці й вихователі дитячого садка "Сонечко" та інші гості, красуючись своїм українським вбранням. Ведучі свята Тамара Кузьміч та Людмила Швець розповіли про прекрасний світ народної вишивки, традиції, обряди, культуру та історію. Свято розпочалося піснею "Рідна мати моя", яку виконали всі присутні. Під пісню "Два кольори" від малого до старшого водили хороводи в знак дружби, єднання та миру.
   Учні школи радували своєю хореографією та виконанням пісень всіх присутніх. На святі була можливість ознайомитися з вишивками місцевих рукодільниць. В бібліотеці створена тематична поличка "Руками створена краса", присвячена одному із видів народного мистецтва - вишивці.



Допоки пам'ять в серці не згасає…


  Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не просто минуле, це його душа.

   Третьої неділі травня – цього року 15 травня – Україна вшановує День пам`яті жертв політичних репресій.  Гідно вшанувати пам'ять наших співвітчизників, котрі невинно постраждали від тоталітарного режиму зібралися в бібліотеці-філії с.Грем­­­­­­­­`яче учні місцевої школи.

   Сільський бібліотекар Людмила Швець ознайомила присутніх з трагедією 1937-1938 років. Повідомила й про те, що у той час жертвами репресій стали понад 2,5 мільйони. Серед них близько 40 тис. становлять українці. За розмахом знищення населення власної країни сталінський терор не знав собі рівних у світовій історії.

   З особливою нещадністю тоталітарна система нищила і нівечила духовну еліту нації:  академіка Агатангела Кримського,  поетів Миколи Вороного та його сина Марка,  неокласиків Миколи Зерова, Михайла Драй-Хмари, Павла Филиповича,  арешт органами ДПУ Максима Рильського,  10 років табірних поневірянь Остапа Вишні,  Бориса Антоненка-Давидовича, Зінаїди Тулуб, Івана Іванова,  переслідування Олександра Довженка, Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

   А також присутні мали змогу послухати вірші, присвячені жертвам терору та ознайомитися з книжковою виставкою.    Ця трагедія ніколи не повинна повториться. Це наша історія. Ми не маємо права забувати, ми повинні пам’ятати, яку страшну трагедію довелось пережити нашому багатостраждальному українському народові на шляху до незалежності. 



четвер, 23 червня 2016 р.

Ми матір називаємо святою

    Мама, мамочка, матуся... Скільки ніжності, тепла і любові у цьому слові, що називає людину, яка для всіх найближча, найдорожча, найрідніша.    У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітер приносить свято Матері.
    У кожній країні свято Матері відзначають давно. Щасливі ми, що воно прийшло, нарешті, і на нашу землю. Хай вічно живуть наші мами, а ми, діти, завжди залишатимемося перед ними в боргу.
   Мама — основа всіх основ. Вона народжує і виховує дитину, плекає, оберігає від біди і горя. Мама турбується увесь вік за дитину, проймається її болем на відстані.
    Такими словами розпочався літературно-музичний вечір "Ми матір називаємо святою" в сільському будинку культури с. Грем'яче. Ведучі Наталія Галас та Людмила Швець
по-особливому вітали усіх присутніх, віддаючи шану і повагу нашим Матерям.
    Усі присутні мали змогу послухати чудові пісні "Рідна мати моя", "Два кольори" у виконанні вокальної групи дівчат, а також "Мамина вишня", "Росте черешня в мами на городі", "О Маріє, Мати Божа", "Молитва" та інші. Діти декламували вірші: "Любій матусі", "Мама", "Мамі присвячую", "Моїй мамі". Танцювальний колектив "Пролісок" подарував своїм мамам чудові танці. Вихованці дитячого садочка "Сонечко" порадували своїх матусь піснями.


Книга для людини – як сонце для життя


    В Україні щорічно в останній тиждень березня проходить Всеукраїнський тиждень дитячої та юнацької книги. Славні традиції проведення тижня було започатковано ще у далекому 1944 році. В той непростий час, обпалений крилом війни, велика увага приділялася дитячій книзі, яка несла святе слово дітям – майбутнім творцям, винахідникам, вченим. 
   Сила книги безмежна. Без неї людина сліпа. Протягом усього життя ми звертаємося до книги. Вона відкриває нам небачені простори, допомагає зрозуміти історію народу, розкриває таємниці природи, життя. Книга -мудрий друг, який не вміючи говорити, розказує про незвичайні пригоди і подорожі, про чудеса, про навколишній світ. Нерідко книга, прочитана в дитинстві, залишається в пам’яті на все життя.
    «Хто багато читає- той багато знає» - говорять у народі. І це правда. Книга відповідає на безліч запитань і сама вміє запитувати. Книга -справжній маг. Читаючи ми уявляємо себе чарівниками, здатними розуміти мову речей, тварин і рослин. Скільки дивовижних таємниць відкривається нам завдяки книгам.
   Книга в житті учнів відіграє дуже важливу роль. Вона розвиває їх мову і збільшує запас слів, вона вчить їх висловлювати свої думки і розуміти, що говорять і пишуть інші. Книга розвиває мислення. З книги вчаться абстрактним поняттям, вона стимулює їхню фантазію і вчить мислити образно. З книги учні дізнаються про інші країни, про природу, техніку, історію і про все, що їх цікавить. Книга розвиває здібність до співпереживання, вчить входити в положення інших людей. Книга додає сили і натхнення. Вона захоплює і розважає, примушує сміятися і плакати, приносить втіху і вказує вихід із важкого становища. Книга задає важливі запитання, над якими потрібно замислитися, примушує розмірковувати про добро і зло. Вона вміє запитувати і сама дає багато відповідей. Книга допомагає учневі пізнавати самого себе. 
   Сільська бібліотека протягом тижня проводила ігри, конкурси, розваги. Учні відгадували загадки, розповідали приказки, прислів'я, пов'язані з книгами. 







вівторок, 21 червня 2016 р.

Доля поета

Великий Кобзарю!
Ти живеш і в наші дні,
Ти з нами в праці і в борні,
Ти з нами йдеш до сонця сходу,
Ти, правди й вольності пророк…
                       (Максим Рильський)

        9 березня – день народження великого поета, людини світлого розуму, чистих помислів і трагічної долі – Тараса Григоровича Шевченка.
      10 березня – це той день, коли людство вшановує пам’ять генія, що увійшов у безсмерття.
      Ці дві дати злилися в одну – Шевченківські дні.
      Протягом недовгих літ життя Тарас Шевченко зорав свою ниву і засіяв її словом добра, любові, правди та волі.
      Тож давайте і ми кинемо чисті зерна великої вдячності на Шевченкову ниву.
      Такими словами розпочала   літературний конкурс читців «Доля поета»,  Людмила Швець, завідуюча бібліотекою. Вона коротенько ознайомила усіх присутніх з історією життєвого та творчого шляху великого Генія.
      Доля Тараса і доля України - невіддільні. Шевченко жив Україною, за неї страждав, для неї гартував свою волю, для її пробудження і визволення писав своє неопалиме безсмертне пророче слово, утверджуючи віковічне прагнення до волі. Учні загальноосвітньої школи декламували вірші Тараса Шевченка.
    Конкурс проводився у трьох вікових категоріях: молодша група – 2-4 кл.; середня група – 5-8 кл.; старша група – 9-11кл.    Участь у конкурсі взяло 15 учасників.
      Виступи учасників засвідчили  ретельну підготовку до конкурсу, що виявилося у майстерному читанні поезій  Великого Кобзаря, вмілому розкритті ролі героя поетичного твору, естетиці сценічного костюма.
      Члени журі у складі: Денисюк Т.В., директора школи, Філюк І.Д., секретаря с/ради, Кардаш О.В., вчителя початкових класів,депутата с/ради, Галас Н.Я., вчителя української мови та літератури  визнали переможцями конкурсу у молодшій віковій групі:  І місце – Ховайло Людмила 4 кл., ІІ місце – Денисюк Інна 3 кл., та Веремій Вікторія 2 кл., ІІІ місце – Пелех Тетяна 4 кл.
     У середній віковій групі: І місце – Попович Клавдія 6 кл., ІІ місце – Оліферчук Дарина 8 кл., ІІІ місце – Януль Іванна 8 кл.
     У старшій віковій групі: І місце – Тимощук Анастасія 10 кл., ІІ місце – Гладун Анастасія 9 кл.
       Учасники конкурсу були нагороджені Грамотами та Подяками, а також всі учасників заходу  пригощалися солодощами та гарячим чаєм.
        Дякую  учням, які вдалися до різноманітності та індивідуальності вибору поезії, оригінальності читання,  а також всім учасникам масового заходу та усім присутнім, що прийшли вшанувати великого генія українського народу.
        Шануючи Кобзаря, вклоняємося до землі за його безсмертне слово, за леліяння рідної мови, за віру, за надію, що над Україною ще зійде світанкова щаслива зоря волі й добробуту, зоря свободи і розквіту.
Пошли нам, Боже, Шевченкового полум’яного духу, мудрості, віри у щасливе майбуття рідної України.