«СНІД: ЗНАТИ ЩОБ ЖИТИ»

  Що й казати, прекрасна, чарівна наша планета – Земля: Голубі простори морів і океанів, зелені шати лісів і полів, жовті килими пісків, білі ковдри снігів. Але в наше спокійне життя вриваються війни та епідемії. У минулі віки на Землі безроздільно панували чума і натуральна віспа. Згадуючи про ці хвороби, часто вживають означення «чорна», бо вони несли смерть, голод, руйнування.

   На початку ХХ ст. нове інфекційне захворювання – СНІД, яке, як і ядерна загроза, екологічна криза стало реальною загрозою існування людства. Непосильним тягарем лягли на плечі всього  людства такі біди як наркоманія, сексуальна розбещеність, проституція – саме вони стали живильним середовищем цього грізного захворювання, яке забирає вже сьогодні тисячі людських життів. Якщо в середні віки для поширення чуми по Європі було потрібно близько століття, то нині для поширення СНІДу на всі континенти виявилося достатнім близько 4-ьох років.

   1988р. – 1 грудня оголошено Всесвітнім днем боротьби    зі СНІДом.  Зареєстровано першу смерть в Україні.

   1991р. – в Україні прийнято перший Закон «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення».

   Що таке СНІД? Повна назва хвороби: синдром набутого імунодефіциту.

   ВІЛ – вірус імунодефіциту людини.

   Сьогодні  проблема СНІДу і ВІЛу стоїть дуже гостро. Тому всі, від кого залежить інформація про цю страшну хворобу повинні донести іі до кожного в повному обсязі. З приводу цього, в сільській бібліотеці організовано тематичну поличку під назвою «СНІД: ЗНАТИ ЩОБ ЖИТИ» та проведено літературно-пізнавальну годину з дев’ятикласниками місцевої школи. В годині спілкування наводилася сумна статистика зростання цього небезпечного захворювання не тільки в світі, а й в Україні. А також учні підготували невеличку програму СНІД - ПАРАД, в якій озвучили невигадані, а реальні історії своїх ровесників-наркоманів. Усі присутні мали змогу переглянути документальний фільм «Ціна кайфу».

   ВІЛ –інфіковані особи та хворі на СНІД потребують соціального захисту, милосердя і співчуття, гуманного ставлення з боку оточуючих і психологічної підтримки. Бо коли від них ще й відвернуться люди, пережити це буде дуже важко. Отож, будьмо милосердними. Тим більше, що хворі на СНІД не становлять небезпеку для оточуючих людей при побутових контактах.

"Голгофа голодної сметрі"

Згадайте нас – бо ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

Н.Виноградська

   У 1933 р. в Україні виник великий голод, хоча не було тоді ні війни, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду лягло у могили – старих і молодих, і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.

   Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, а сідало за обрій кольору крові й не впізнавало землю. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертному сні.

   Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, Земля перевернутися від того, що було на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми, єдині спадкоємці всього, що було: - розповіли присутнім ведучі заходу Людмила Швець, завідуюча бібліотекою та Тамара Кузьміч, директор будинку культури. Ознайомили про те, як Україна втрачала свій народ. Як на мученицьку смерть відправляли тих, хто вирощував хліб, і не дали шансів на життя ні малим дітям, ні стареньким людям. Внаслідок ,чого померло до 10 мільйонів чоловік. Зачитали спогади очевидиці страшної трагедії ківерчанки Лукії Костянтинівни Дадеко та багато інших очевидців голодомору.

    Поетичні рядки про той страшний Голодомор читали: Дарина Оліферчук, Василина Кальченя, Мар’яна Бокій, Марія Ройко, Марія Мельник, Яна Миколайчук.

      Ведучі звернулися до присутніх берегти і шанувати хліб,  бо він – святий, пам’ятати про  страшне лихоліття голодомору, зробити все для того, щоб ніколи подібна трагедія не спіткала Україну.

      Учасники заходу, усі присутні, вшанували пам’ять трагічно загиблих українців хвилиною мовчання.

      Бібліотекар Людмила Швець ознайомила учнів з книжковою виставкою «Скорботний тридцять третій». Це книги в яких міститься інформація про страшні роки голодомору на Україні.    

           На завершення зустрічі ведучі ще раз нагадали присутнім про вшанування пам’яті – людей, що загинули від голоду, запалити свічку у вікні.

І побажали, щоб у кожній родині завжди:

                  І був хліб на столі,                      І було всього доволі,

                  І родилось на землі.                    І у хаті, і в коморі.

           І не тільки хліб, щоб завжди був на вашому столі, а й всі його родичі: і смачні калачі, і рум’яні пиріжки, булки, паляниці.                                                        В знак пам’яті жертв Голодомору і бережного ставлення до хліба учасники заходу усіх присутніх пригощали смачними  бубликами.   

                                    Людмила Швець – завідуюча бібліотекою-філією с.Грем’яче